6 вересня 2012 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №5203-VI «Про адміністративні послуги» (далі - Закон), який 28 вересня було підписано Президентом України. Закон набрав чинності 7 жовтня 2012 року, крім: частини восьмої статті 11 та пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року; пунктів 4-6 частини третьої статті 17 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2014 року.

Закон визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.

Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов’язані з наданням адміністративних послуг та не поширюється на відносини щодо: 1) здійснення державного нагляду (контролю); 2) метрологічного контролю і нагляду; 3) акредитації органів з оцінки відповідності; 4) дізнання, досудового слідства; 5) оперативно-розшукової діяльності; 6) судочинства, виконавчого провадження; 7) нотаріальних дій; 8) виконання покарань; 9) доступу до публічної інформації; 10) застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 11) провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею; 12) набуття прав на конкурсних засадах; 13) набуття прав стосовно об’єктів, обмежених у цивільному обігу.

Закон визначає поняття адміністративної послуги та принципів її надання, суб'єкта надання адміністративної послуги, засад його діяльності, обов'язків адміністративного органу, в тому числі, щодо забезпечення права одержувачів адміністративних послуг на одержання повної та достовірної інформації про порядок та строк надання адміністративної послуги; визначає вичерпний перелік адміністративних послуг; встановлює заборону адміністративним органам (крім бюджетних установ, яким відповідно до закону делеговано повноваження з надання адміністративної послуги) надавати платні господарські послуги; визначає критерії, за якими встановлюється розмір плати за послуги, порядок встановлення плати за надання адміністративних послуг.

Законом запроваджено порядок, за яким фізична особа має право на отримання адміністративної послуги у відповідному адміністративному органі чи центрі з надання адміністративних послуг, незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування такої особи, а оплата повної вартості платної адміністративної послуги здійснюється одноразово за весь комплекс робіт.

Передбачено надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг та запроваджено інститут адміністратора центру надання адміністративних послуг.

Законом визначено механізм взаємодії центрів надання адміністративних послуг з адміністративними органами, функціонування Єдиного державного порталу адміністративних послуг, надання адміністративних послуг шляхом використання засобів телекомунікації  під час надання адміністративних послуг.

Також передбачено персональну відповідальність за виконання вимог цього Закону на керівників адміністративних органів, посадових і службових осіб, які уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги, та  на адміністраторів.