Стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (долі - Закон). Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень:

1. Державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на  нерухоме  майно,  виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації  наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних   актів   на   право  власності  або  постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів,  що підтверджують  виникнення,  перехід, припинення  прав  на  нерухоме  майно,  поданих  органу  державної реєстрації прав разом із заявою.

2. Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:

1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;

2) рішень судів, що набрали законної сили;

3)   ухвали   слідчого   судді,  суду,  постанови  державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;

4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;

5) рішення  органу  місцевого  самоврядування  про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

6) інших актів відповідних  державних  органів  та  посадових осіб згідно із законом;

7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО ТА ЇХ ОБТЯЖЕНЬ»:

У статті 19 Закону закріплені підстави державної реєстрації прав на визначені у статті 5 цього ж Закону об’єкти нерухомого майна та обтяжень таких прав. Закон розмежовує юридичні підстави державної реєстрації прав на нерухоме майно та державної реєстрації обтяжень таких прав. Виходячи з положень цієї статті, для державної реєстрації прав на нерухоме майно особа має подати державному реєстратору разом із заявою один з перелічених у цій статті документів, які посвідчують право власності чи право користування об’єктами нерухомості. Однією з таких підстав є договори, які укладаються між сторонами щодо володіння, користування і розпорядження об’єктами нерухомості. Особливості щодо змісту, форми таких договорів залежать від правового режиму об’єкта нерухомого майна. У разі, якщо законом встановлена типова форма договору, то укладений договір має відповідати його істотним та іншим умовам, а також вміщувати й інші умови за погодженням сторін. Щодо свідоцтв на нерухоме майно та Державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, то такі документи мають затверджені у встановленому законом порядку форми і тому вважаються дійсними, за умови додержання положень законів та підзаконних нормативно-правових актів щодо їх виготовлення, оформлення, видачі, реєстрації органами державної влади та місцевого самоврядування.

Наведений перелік документів не є вичерпним. Тому держана реєстрація може проводитись і на основі інших документів, виданих у встановленому законом порядку. Так, наприклад, свідоцтво про спадщину об’єктів нерухомого майна є одним таких документів. Крім того, у державному реєстрі прав на нерухоме майно має бути зареєстровано і право на земельну частку (пай) відповідно до виданого Свідоцтва про право на земельну частку (пай). Пунктом 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», також визначено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Закріплені у частині 2 статті 19 Закону підстави державної реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно умовно можна поділити на три групи: а) законодавчі; б) судові; в) виконавчі; г) договірні.

Характерною особливістю першої групи підстав державної реєстрації обтяжень є те, що вони безпосередньо закріплені у законі у вигляді імперативно встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном, як наприклад, застава, іпотека земельних ділянок.

Щодо другої групи підстав державної реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно, то вони мають бути визначені у рішеннях судів, які набрали законної сили.

Третя група підстав державної реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно поєднується з діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування щодо реалізації належних їм функцій і повноважень щодо визначення правового режиму об’єктів нерухомого майна, державного регулювання земельних, майнових, господарських та інших суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у зв’язку з володінням, користуванням і розпорядженням об’єктами нерухомості.

Четверта група підстав державної реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно встановлюється сторонами у договорі. При цьому такі обтяження не повинні суперечити закону, не порушувати прав інших осіб, не заподіювати шкоду довкіллю.

Наведений у частині 2 статті 19 Закону перелік підстав державної реєстрації обтяжень є вичерпним. Тому державні реєстратори не можуть вимагати від заявника надання інших підстав для проведення державної реєстрації таких обтяжень.

- Реєстраційна служба Томаківського районного управління юстиції -