Сторони виконавчого провадження, їх права та обов'язки

Серед інших змін, які набули чинності згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» (далі – Закон) певних змін набув і статус сторін виконавчого провадження.

Так, статтею 8 Закону визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Кожна з них має сторони виконавчого провадження мають матеріально-правову чи іншу зацікавленість у виконанні певного рішення та беруть участь у процесі від свого імені.

На боржника поширюється матеріально-правова дія виконавчого документа щодо сплати виконавчого збору та компенсації ним витрат на здійснення виконавчих дій (це стосується розподілу стягнутих з боржника грошових сум, черговості задоволення вимог стягувачів, виплати стягувачеві грошових сум, витрат виконавчого провадження та виконавчого збору).

За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.

Також, чинним законодавством передбачено, що у виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручати участь у виконавчому провадженні одному із співучасників. Крім того, сторони можуть реалізувати свої права та обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позволяє її права мати представника, крім випадку коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.

Сторони наділені Законом правами та обов'язками, перелік яких визначений статтею 12 чинного Закону.

Перелік прав і обов'язків, які мають сторони виконавчого провадження, є загальним і стосується також інших його учасників (представників сторін, спеціалістів, експертів, перекладачів).

Сторони виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом.

Зазначені права дають змогу кожній із сторін та іншим особам перевірити достовірність своїх даних, які зазначені у виконавчому документі, переконатись у дотриманні вимог, встановлених Законом, та за наявності обставин для відводу державного виконавця, експерта, спеціаліста, перекладача заявити вмотивований відвід і подати його начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби.

Процесуальні права сторін не можуть бути обмежені, розширені або скасовані будь-яким органом державної влади та їх посадовими особами.

Також, за сторонами виконавчого провадження закріплене право оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватись іншими правами, наданими Законом.

Право на оскарження належить до важливого засобу забезпечення виконавчого провадження, є гарантією його реальності та передбачає необхідні процесуальні дії щодо дій (бездіяльності) державного виконавця.

Законом передбачені спеціальні права для стягувача як особи, заінтересованої у зміні або припиненні виконавчого провадження. Зокрема, тільки стягувач має право щодо зміни або припинення стягнення. Для цього він вправі отримати за власною заявою, яка подається державному виконавцю у письмовій формі, дублікат виконавчого документа.

Слід зазначити, що державний виконавець може видавати дублікати та завірені копії (за відповідною процедурою) лише тих процесуальних документів, що були видані державною виконавчою службою (постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про закінчення виконавчого провадження тощо). Стосовно дублікату виконавчого документа (якщо це тільки не постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій або про стягнення з боржника виконавчого збору) то він може бути виданий (за заявою державного виконавця або стягувача) органом, який його видав.

У частині 3 статті 12 Закону закріплено право сторін виконавчого провадження щодо укладення мирової угоди, яка затверджується судом. Мирова угода у виконавчому провадженні - це волевиявлення, яке спрямоване на врегулювання стягнення шляхом взаємних поступок сторін та їх взаєморозуміння.

Мирова угода перевіряється у суді щодо всіх обставин забезпечення стягнення та дотримання прав стягувача (стягувачів), який має намір укласти мирову угоду з боржником (боржниками).

Законом, також, визначені обов'язки сторін виконавчого провадження, які полягають в наступному: сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи місцезнаходження, а боржник (фізична особа) про зміну місця роботи.

У випадку смерті стягувана або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутньою однієї із сторін, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво; визнання стягувана або боржника недієздатним та в інших випадках, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню.

Закон передбачає, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Крім того, одним із обов'язків боржника є надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах. Також, боржник зобов'язаний своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця, письмово повідомляти державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Закріплені у нормах даного Закону суб'єктивні права та обов'язки сторін є гарантією захисту майнових та особистих інтересів сторін і забезпечують швидке та належне виконання рішення.

(роз’яснення відділу державної виконавчої служби Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області)