2013 рік приніс не менше, а можливо, і більше серйозних законодавчих змін, ніж 2012 рік. Тільки 1 січня 2013 вступили в силу два кодекси, 56 законів та 36 урядових актів, а ще кілька найважливіших законів мають вступити в силу протягом 2013 року. Зміни очікуються в самих різних сферах, але все ж деякі з них торкнуться максимально широкого кола осіб, стануть справді революційними, а тому заслуговують на особливу увагу.

Запроваджено новий механізм реєстрації прав на нерухомість.

З 1 січня 2013 року нарешті запрацювала нова процедура реєстрації речових прав на нерухомість та їх обтяжень, запроваджена Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відтепер право власності та інші речові права на нерухомість (право володіння, право оренди, сервітут, суперфіцій, емфітевзис та інше), а також їх обтяження (іпотека, застава та ін.) будуть виникати з моменту державної реєстрації цих прав (обтяжень).

Разом зі зміною сутності системи реєстрації прав змінилася і сама процедура її здійснення. По-перше, тепер державною реєстрацією прав на нерухомість займаються не органи Держземагентства та БТІ, а структурні підрозділи Мін’юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно (органи Мін’юсту), і нотаріуси, у зв’язку з чим очікується підвищення рівня зручності при проведенні процедури реєстрації. Органи Мін’юсту можуть реєструвати всі речові права та їх обтяження, а нотаріуси - ті права, які виникають у результаті вчинення нотаріальних дій з нерухомістю. По-друге, відтепер діє єдиний порядок реєстрації прав на земельні ділянки та на об’єкти нерухомості, які на них розташовані. По-третє, всі відомості про реєстрацію прав на нерухомість та їх обтяжень повинні будуть бути зведені в єдиний Державний реєстр прав на нерухоме майно. Крім цього, передбачені такі приємні нововведення, як можливість подачі документів на реєстрацію в електронній формі, можливість проведення держреєстрації прав одночасно з нотаріальним посвідченням угод, на підставі яких вони виникають (передаються), і багато іншого.

Хоча, звичайно, проблеми, пов’язані з новою процедурою реєстрації прав на нерухомість теж будуть. Найбільш масовою і актуальною зараз буде проблема перенесення відомостей про раніше зареєстровані об’єкти нерухомості з одних реєстрів в інші. Адже хоча Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і визнає речові права на нерухомість, зареєстровані раніше, але він не передбачає автоматичного перенесення відомостей з раніше створених реєстрів до Державного реєстру прав. Виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, таке перенесення буде можливим тільки за заявою власника майна.

Більш детально про ці та інші зміни в системі реєстрації прав на нерухомість можна прочитати в матеріалах, які розміщені на сайтах Укрдержреєстру (http://www.drsu.gov.ua/) та Томаківського районного управління юстиції (http://tomakovka-just.at.ua).

Запроваджено новий порядок формування земельних ділянок та реєстрації прав на них.

Одночасно зі зміною системи реєстрації прав на нерухомість змінилася і система реєстрації земельних ділянок як об’єктів права власності, чому посприяв Закон «Про державний земельний кадастр», який також набрав чинності 1 січня 2013 року. Разом з Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» він суттєво змінює порядок формування земельних ділянок та реєстрації прав на них.

По-перше, у зв’язку з передачею функцій з реєстрації прав на земельні ділянки державним реєстраторам органів Мін’юсту і нотаріусам, органи Держземагентства відтепер здійснюють тільки формування земельних ділянок, відомості про які будуть відображатися в Державному земельному кадастрі (ДЗК). Тобто в тих випадках, коли земельна ділянка як об’єкт права власності вже сформована (їй присвоєно кадастровий номер), для переходу права власності на неї достатньо буде пройти процедуру перереєстрації прав на неї у державного реєстратора або у нотаріуса. А в тих випадках, коли вона ще не сформована (наприклад, не відведена із земель державної та/або комунальної власності), то необхідно буде спочатку пройти процедуру її формування в органі Держземагентства, а потім зареєструвати право власності на неї у державного реєстратора.

По-друге, документом, що підтверджує наявність права власності на земельну ділянку, тепер буде не державний акт про право власності на землю, а свідоцтво про право власності на неї, яке буде видаватися в порядку, встановленому Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому державні акти про право власності на землю та інші документи, що посвідчують права на неї, видані раніше, як і раніше вважаються дійсними.

По-третє, формування земельних ділянок та їх реєстрація буде як і раніше здійснюватися шляхом відкриття Поземельної книги на підставі документації із землеустрою (оригіналу та електронної копії). Термін реєстрації повинен складати не більше 14 днів. Документом, що підтверджує формування земельної ділянки, буде витяг з ДЗК про земельну ділянку, частиною якого буде кадастровий план земельної ділянки.

По-четверте, ДЗК буде містити відомості не тільки про земельні ділянки (їх кадастрові номери, місце розташування, площі, нормативну оцінку, межі та інше), але і відомості про обмеження у використанні земель, про кадастрове зонування, про державний кордон та про землі адміністративно-територіальних одиниць (включаючи відомості про бонітування ґрунтів). Відомості з нього можна буде отримати у формі витягу, довідки або викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації. Частина відомостей ДЗК вже доступна на сайті Держземагентства та в майбутньому повинна ще більше наповнюватися, враховуючи вимоги ст. 36 Закону «Про державний земельний кадастр».

По-п’яте, відомості про земельні ділянки, сформовані до 2004 року, підлягають автоматичному перенесенню в ДЗК, оскільки, як правило, вони вже мають кадастрові номери, а інформація про них міститься в Поземельній книзі. У той же час власники ділянок, які отримали державні акти до 2004 року і не мають кадастрових номерів, повинні розробити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та на підставі цієї документації зареєструвати земельну ділянку в кадастрі.

Нововведення у сфері податкових відносин.

1 січня 2013 вступили в силу також ряд важливих змін до Податкового кодексу України (ПК), що стосуються значної кількості платників податків. Серед них варто особливо відзначити наступні зміни.

Впровадження нових методів і порядку визначення звичайних цін (ст. 39 ПК). Цими змінами обмежена сфера застосування звичайних цін, розширено перелік методів визначення звичайних цін (додані методи розподілу прибутку і чистого прибутку), передбачена можливість визначення звичайної ціни на підставі незалежної оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності, встановлений виключний перелік офіційних джерел інформації, на підставі даних яких може визначатися звичайна ціна.

Покладання обов’язку по сплаті авансового внеску з податку на прибуток на платників податків, доходи яких за попередній рік перевищили 10 мільйонів гривень. Авансовий внесок повинен буде сплачуватися щомісяця в розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Запровадження податку на нерухомість, відмінну від земельних ділянок. Об’єктом оподаткування цим податком є об’єкти житлової нерухомості, а платниками - фізичні та юридичні особи, які є власниками цих об’єктів. Базою оподаткування є житлова площа об’єкта нерухомості. Ставки податку мають бути встановлені місцевими радами, але для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків з житловою площею не більше 500 кв. метрів вони не можуть перевищувати 1% мінімальної зарплати за 1 кв. метр. А для тих квартир (житлових будинків), які зазначені розміри перевищують, - не більше 2,7% мінімальної зарплати за 1 кв. метр. При цьому ПК встановлено багато пільг, які звільняють від необхідності сплати податку на нерухомість або істотно зменшують розмір податку, що підлягає сплаті. Розмір податку для фізичних осіб буде визначатися органами Державної податкової служби та підлягати сплаті раз на рік, а юридичні особи вже до 1 лютого повинні будуть направити податкову декларацію з цього податку та сплачувати його раз у квартал.

Зниження ставки податку на прибуток з 21% до 19%.

Встановлення нових правил визначення вартості легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда, виходячи з якої необхідно сплачувати податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) з доходів, отриманих від їх відчуження. Тепер дохід від продажу зазначених видів транспортних засобів не може бути нижче його середньоринкової вартості, яка визначається Мінекономрозвитку або не нижче його оціночної вартості. Тобто при відчуженні автомобіля (його продажу, обміні, даруванні та інше) необхідно буде або замовити його оцінку у суб’єкта оціночної діяльності і, виходячи з неї, сплатити до бюджету ПДФО, або сплачувати ПДФО виходячи з тієї середньоринкової вартості відчужуваної марки транспортного засобу, яка вказана на сайті Мінекономрозвитку. В іншому випадку нотаріус не зможе засвідчити угоду по відчуженню легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда. При цьому платити збір до Пенсійного фонду при відчуженні автомобіля не потрібно, а вартість нотаріального посвідчення таких договорів в державних нотаріальних конторах знизилася до 17 - 85 гривень. Крім того, відчуження одного легкового автомобіля, мопеда або мотоцикла один раз на рік відтепер звільнено від обкладення ПДФО (раніше ставка становила 1%).

Г.Г.Вакуленко

Начальник Томаківського районного управління юстиції