Відповідно до статей 331 та 334 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) права на нерухоме майно та їх обтяження, підлягають обов'язковій державній реєстрації, оскільки виникають з моменту такої реєстрації.

Виключення складає право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами. Відповідно до статті 794 Цивільного кодексу України в редакції від 01.01.2013 таке право підлягає державній реєстрації, якщо договір найму або оренди за яким воно виникає укладається на строк не менш як три роки.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно (земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі  частини),  квартири,  житлові  та  нежитлові приміщення), розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в  особі  органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям,  іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання;  право  оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної  ділянки;  право користування  (найму,  оренди)  будівлею  або  іншими капітальними спорудами, їх окремими  частинами;  іпотека;  довірче  управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова  застава,  предметом  якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3,  є  похідними  і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

З 01 січня 2013 року  Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек припинили своє функціонування. Їх замінив Державний реєстр прав.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Так, до 1 січня 2013 року державна реєстрація:

- права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводилася реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно;

- права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводилася територіальними органами земельних ресурсів;

- правочинів, іпотек, відомостей про обтяження нерухомого майна проводилася нотаріусами, реєстраторами юридичної особи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України (пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (далі - Закон №1878)).

В обов'язковому порядку «перереєструвати» право на нерухомість необхідно тільки в разі, якщо виникла необхідність її відчуження. В такому випадку «перереєстрацію» речових прав на нерухоме майно проводитиме державний реєстратор прав на нерухоме майно чи нотаріус як спеціальний суб'єкт, який перевірить інформацію в реєстрах і перенесе її у Державний реєстр прав.

Також здійснити «перереєстрацію» треба у випадку необхідності отримання актуальної інформації з Державного реєстру прав у формі витягу. Це стосується того випадку, коли у Державному реєстрі прав відсутні відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, а в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек такі відомості наявні.

У разі, якщо ви не маєте наміру вчиняти дії з нерухомим майном, державна реєстрація прав у єдиному Державному реєстрі прав проводиться за бажанням власника чи користувача.

Справляння плати за проведення «перереєстрації» речових прав на нерухоме майно в Державному реєстрі прав

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1878, фізичні та юридичні особи звільняються від сплати державного мита під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до проведення державної реєстрації прав у порядку, визначеному Законом (до 1 січня 2013 року), тобто за проведення «перереєстрації» речових прав в Державному реєстрі прав.

Таким чином, фізичні і юридичні особи звільняються лише від сплати державного мита за проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані уповноваженими суб'єктами, зокрема підприємствами бюро технічної інвентаризації, органами земельних ресурсів, відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013. В цьому випадку необхідно сплатити кошти за надання витягу у сумі 120 грн.

-Реєстраційна служба Томаківського районного управління юстиції-