«Держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення».

Стаття 12 Європейської соціальної хартії 1996 року.

В Україні як в соціальній, правовій державі - людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статті 1 та 3 Конституції України визначають, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Зазначені конституційні положення віднесено до розділу ІІ Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина».

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.

Рівність прав громадян України, закріплена  статтею 21 Конституції України, де зазначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Права людини, як правило відображають людські можливості, і тому вони можуть бути здійсненими лише за наявності певних юридичних засобів, (механізмів), наприклад право на соціальне забезпечення неможливо реалізувати, без встановленої відповідної юридичної процедури. Отже, прийняття Конституції України стало важливим етапом становлення та розвитку України, як правової соціальної держави. Захист непрацездатних та працездатних осіб, людей похилого віку, дітей та підтримка кожної людини, яка втратила джерела для існування з незалежних від неї причин є загальновизнаною домінантою державотворення в цивілізованому суспільстві і знаходить своє правове закріплення в законодавчих та інших нормативно-правових актах.

Визнання України соціальною державою, а також загострення соціальних проблем у зв’язку з переходом до ринкової економіки зумовили актуальність пошуку оптимальної системи державних засобів забезпечення соціальних прав людини і громадянина України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що Україна, як соціальна держава, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин  та пенсійне забезпечення громадян.    

Таким чином, конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості. Зокрема, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв’язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов’язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, майнового стану, місяця проживання, за мовними та іншими ознаками.    

Система прав і свобод людини і громадянина, яка діє на сьогоднішній день в нашій країні та гарантується Конституцією України, розроблена з урахуванням міжнародно-правових стандартів в галузі прав людини до того ж принцип соціального захисту громадян втілений у ратифікованих Україною міжнародних актах та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Головний спеціаліст Томаківського районного управління

юстиції Дніпропетровської області                                                             О.В. Полозок