Напередодні святкування професійного свята українських юристів - Дня юриста нерідко шпальти друкованих та електронних ЗМІ містять публікації про видатних та шанованих представників юридичної професії.

Дивна річ, виявивши для себе одного разу письменника Марка Алданова, виявилося, що вчився він на юрфаку Київського університету. То чому б не подивитися біографії відомих і не дуже письменників на предмет того, чи були вони юристами, і якщо так, то якими? Виявилося, що серед великих, видатних, відомих і просто маститих письменників багато юристів-невдах.

Цілу плеяду юристів-невдах, які стали блискучими письменниками, подарувала світу Франція. Можливо, найвідомішим з них був великий Оноре де Бальзак. Народжений в сім’ї «неспокійного і честолюбного голодранця» (як писав Стефан Цвейг у відомій біографії Бальзака), що перетворився в результаті феноменальної напористості з провінціала в благопристойного буржуа, після навчання в Вандомському коледжі юний Оноре вступив у 1816 році в Паризьку школу права, яку закінчив через три роки.

Юридичну практику Бальзака можна вважати відносно багатою. Ще, будучи студентом, він протягом двох років працював у конторі адвоката Жан-Батіста Гійоне де Мервіля, якого згодом у своїх творах увічнив під ім’ям Дервіля. Після практики у адвоката батьки передають молодого Бальзака під опіку нотаріуса Пассе, з яким його сімейство перебувало у дружніх стосунках. У плани сім’ї входило стати Бальзаку спочатку компаньйоном нотаріуса, а потім - після відходу Пассе в інший світ - і спадкоємцем всієї контори.

Але саме в 1819 році молодий юрист раптово заявляє приголомшеним батькам, що не хоче бути, ні адвокатом, ні нотаріусом. Він буде письменником! Багато років по 15, 16 годин на добу каторжної письменницької праці принесли йому всесвітню славу.

Досвід юриста став у нагоді Бальзаку. У багатьох творах він описав роботу і побут адвокатів і нотаріусів. Серед найбільш яскравих таких творів - повісті «Полковник Шабер» і «Шлюбний контракт».У першому з названих творів неймовірно цікаво читати про організацію адвокатської контори і роботи паризького адвоката у першій третині XIX століття.

Син суддівського чиновника Вольтер, який навчався в єзуїтському коледжі «латині» і «всяких дурниць», у мріях батька повинен був стати юристом, проте надав перевагу літературі. За це й постраждав: за сатиричні віршики на адресу регента і його дочки потрапив у Бастилію, куди потім був відправлений вдруге (цього разу за чужі вірші). Пізніше був звільнений з умовою виїзду за кордон і виїхав до Англії, де прожив три роки, вивчаючи її політичний устрій, науку, філософію та літературу. Втім, подальша доля великого рецидивіста добре відома сучасним юристам.

Народжений у родині освіченого хіміка та живописця Проспер Меріме закінчив курс юридичних наук у Парижі. Універсальність літературної освіти Меріме помітно виділяла його з-поміж інших французьких письменників того часу. Меріме вивчив російську мову, щоб читати в оригіналі твори Пушкіна і Гоголя. Він був великим шанувальником Пушкіна, якого перекладав для французької публіки. Одним з найвідоміших творів Меріме стала новела «Кармен», де йому так добре вдалося описати корсиканські звичаї.

Моріс Полідор Марі Бернар Метерлінк в 1885 році отримав право займатися адвокатською практикою, закінчивши юридичний факультет Гентського університету. Мабуть, найвідомішим його твором стала філософська п’єса-притча «Синій птах».

Геніальний казкар Шарль П’єрро також був юристом! Казки свої («Попелюшка», «Спляча красуня», «Синя борода», «Кіт у чоботях») він публікував під іменем сина для того, щоб відокремити їх від інших його, як він вважав, більш серйозних творів.

Кілька поколінь радянських дітей і дорослих багато раз дивилися кожну серію феноменально популярного французького фільму про Фантомаса - невловимого розбійника з лицем, захованим за маскою. Автором романів про Фантомаса був Марсель Ален - французький письменник і журналіст, який творив у співавторстві з П’єром Сувестром. Марсель Ален народився в родині адвоката в 1885 році, вивчився на юриста, після чого зайнявся журналістикою, а потім став письменником. Він відрізнявся надзвичайною літературної плодовитістю. Написав у співавторстві і самостійно близько 400 романів. Письменник часто скаржився на популярність, пов’язану з Фантомасом. Йому належить такий емоційний вигук: «Господи, як мені остогид цей Фантомас! Він мене коли-небудь зведе в могилу!».

Серед англійців також виявилося чимало юристів-невдах, котрі подалися в письменники. Вже в 15 років Чарльз Діккенс почав працювати писарем у конторі адвоката. У величезній кількості своїх творів він описав роботу адвокатів і суддів, однаково не люблячи ні перших, ні других. Читаючи лекції з зарубіжної літератури в американських університетах, Володимир Набоков зробив фантастично точний аналіз одного з найбільш видатних романів Діккенса «Холодний будинок». Набоков, обожнював Діккенса, говорить про те, що в романі є кілька головних тем. Перша головна тема - це діти, їх тривоги і незахищеність, інша - «канцелярський суд-туман-божевілля». Саме так! Суд-туман-божевілля!!! Ось така характеристика дається нескінченного процесу «Джарндіси проти Джарндісов». І в цьому, і в інших романах Діккенс сотні раз показує своє негативне ставлення не лише до суддів і адвокатів, а й до всієї судової влади Англії першої половини XIX століття.

Вальтер Скотт поет, письменник, історик. Ми його знаємо як неперевершеного автора пригодницьких історичних романів. Майбутній письменник народився в родині адвоката. У 1786 році розпочав трудову діяльність у батьковій адвокатській конторі. У 1814 році анонімно видав свій перший роман, який відразу зробив його популярним.

У нашій літературі теж знайшлися юристи-невдахи, що відзначилися на літературній ниві.

Азбучна істина: Лев Миколайович Толстой - геніальний російський письменник. Для нас же важливо нагадати, що він упродовж двох років навчався на юридичному факультеті Казанського університету. У тому ж університеті, також нагадуємо, вчилися Володимир Ленін і Олександр Керенський. Кинути навчання юному Толстому було, навряд чи шкода, так як Казанський університет тоді перебував в настільки жалюгідному стані, що міністр освіти навіть хотів його ліквідувати.

Великий російський драматург Олександр Островський не тільки вчився на юридичному факультеті Московського університету (і не закінчив його), але і працював у Московському совісному суді канцелярським службовцем першого розряду. Після цього він перейшов на роботу в Московський комерційний суд. Схоже, саме цей досвід дав йому можливість написати серію великих і до цих пір сучасних драматургічних творів. Першою п’єсою, після якої він став знаменитим, була п’єса «Банкрут».

Не можливо не згадати і видатних випускників Київського університету.

Марк Олександрович Алданов (Ландау) є, можливо, найвідомішим російськомовним письменником російської еміграції. Закінчивши Університет ім. Св. Володимира, він отримав одночасно дипломи юриста і хіміка. Юристом він не став, але тема права та адвокатської професії не була забута в його творах. Нобелівський лауреат Бунін називав Алданова останнім джентльменом російської еміграції. Багато років публікація творів Алданова була заборонена в Радянському Союзі. Але потім тільки збірки його творів видавалися тричі. Перше з них - накладом 600 000 примірників!

Три трилогії, одна тетралогія - такий результат не був досягнутий жодним вітчизняним автором. Величезна кількість історичних імен, від вітчизняних і зарубіжних державних діячів кінця XVIII століття до Сталіна і Гітлера, зустрічаємо в його творах. Одна з трилогій цілком присвячена перипетіям життя сім'ї відомого петербурзького адвоката, пов'язаної корінням з Україною. Алданов заслуговує на те, щоб бути визнаним в Україні не менше, ніж інші колишні студенти Київського університету - Михайло Булгаков та Костянтин Паустовський.

Костянтин Паустовський спочатку вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Незабаром він перевівся на юридичний факультет Московського університету, який не закінчив через розпочату Першу світову війну.

Головним твором Паустовського стала «Повість про життя», що складається з 6 книг, яку він писав більше 20 років.

Велика поетеса Анна Ахматова після навчання в гімназії вступила на Вищі жіночі курси при Київському університеті, де вивчала право на юридичному факультеті. Хотіла стати нотаріусом. Але не довелось: вийшла заміж за іншого поета - Миколу Гумільова. Чоловік також був поетом «срібного століття» і також навчався на юридичному факультеті, але вже Московського університету. Не закінчив - перевівся на історико-філологічний. Був розстріляний у 1921 році за участь у контрреволюційній змові.

Є ще багато літературних геніїв, які в минулому були юристами-невдахами. Один з них - Франц Кафка, який закінчив Карлів університет у Празі. Отримав вчений ступінь доктора права, причому його науковим керівником був професор Альфред Вебер. Велика частина його творів опублікована посмертно. Після навчання в університеті Кафка працював на скромних посадах в страховому відомстві. Ненавидів начальство, колег, співробітників і клієнтів. Що з цього вийшло, можна дізнатися, прочитавши його геніальні твори «Замок» та «Процес». Абсурд, страх перед зовнішнім світом, неможливість протистояти адміністративній машині - ось основні риси його геніальних романів.

Не можливо не згадати ще про двох великих юристів-невдах, які зробили гігантський вплив на світову філософію та літературу. Мова йде про двох колишніх студентів Київського університету. Лев Шестов вступив у 1883 році до університету на математичний факультет, а в наступному році перейшов на юридичний факультет, який закінчив через п’ять років. Згодом став одним з основоположників екзистенціалізму. Ще один з основоположників цієї ж течії в філософії Микола Бердяєв десятьма роками пізніше також вступив на юридичний факультет, звідки був виключений за участь у студентських заворушеннях.

Вакуленко Г.Г., начальник Томаківського районного управління юстиції